Завдячуючи Угоді про асоціацію між Україною та ЄС до вітчизняного харчового законодавства будуть внесені значні зміни, які стосуються в тому числі надання інформації споживачам, згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради «Про надання споживачам інформації про харчові продукти» № 1169/2011. Прийняття вищезазначеного Регламенту дозволить забезпечити високий рівень захисту здоров’я та інтересів споживачів шляхом надання всієї необхідної інформації для здійснення споживачами свідомого вибору харчових продуктів та ввести відповідальність операторів ринку, що відповідають за інформацію про харчові продукти, за введення споживачів в оману.

ЗАВАНТАЖИТИ

Необхідність встановлення нових правил надання споживачам інформації про харчові продукти, які вони купують, також пов’язана зі скасуванням державних стандартів. Раніше держава за допомогою стандартів регламентувала всі процеси виробництва харчових продуктів, чим часто створювала незручності та обмеження для виробників (наприклад, модифікація упаковки чи випуск нового продукту вимагали затвердження нового державного стандарту, хоч це і не мало відношення до безпечності харчових продуктів). При такій системі відповідальність за харчовий продукт несла держава. Сьогодні стандарти, відповідно до загальноприйнятої світової практики, стали добровільними, а відповідальність за харчовий продукт перейшла до операторів ринку харчових продуктів. Тепер операторам ринку, відповідальним за надання інформації про харчові продукти, згідно з Європейськими стандартами потрібно усвідомлювати вимоги та формат інформації, яку вони мають надавати споживачеві в обов’язковому порядку, та відповідальність, яку вони нестимуть за ненадання такої інформації, або введення споживача в оману у будь-який інший спосіб.

Основні вимоги європейського законодавства до надання споживачам інформації про харчові продукти стосуються:

  • зрозумілості і чіткості назви харчового продукту;
  • «читабельності» шрифту;
  • обов’язкового зазначення алергенів або речовин, що можуть викликати харчову непереносимість, присутніх у харчових продуктах;
  • вимог до позначення мінімального строку придатності або дати «вжити до»;
  • зазначення країни або місця походження продукту, у разі необхідності;
  • зазначення умов зберігання та використання, у передбачених випадках;
  • правил надання інформації про харчові продукти, продаж яких здійснюється дистанційним способом, у тому числі із застосуванням засобів дистанційного зв’язку;
  • вимог до надання інформації про поживну цінність та виключень з них;
  • регламентації обов’язків операторів ринку, відповідальних за надання інформації про харчові продукти.

На даному етапі українські харчові компанії вбачають основну проблему на шляху до прийняття цих вимог у витрачанні значних коштів на виготовлення нових етикеток. Проте, закон не вимагає моментальних змін, а натомість передбачає певний перехідний період, який дозволить виробникам привести маркування своїх продуктів у відповідність до законодавчих норм.

Інші перестороги бізнесу не є значними. Здебільшого вони стосуються зміни підходу до подачі інформації про харчовий продукт: виділення алергенів, збільшення шрифту, яким має бути надана обов’язкова інформація про харчовий продукт на етикетці, зазначення країни або місця походження харчового продукту, надання інформації про те, чи піддавався харчовий продукт замороженню або розмороженню, та зазначення усіх інгредієнтів, використаних у виробництві харчового продукту, надання інформації про поживну цінність у відповідності із встановленими законодавством стандартизованими вимогами, що призведе до зміни принципу розміщення інформації на етикетках та їх переформатування.

Ці вимоги мають переважно технічний характер і для виробників безпечного, якісного продукту не становитимуть проблеми. Натомість, проблеми можуть виникнути у тих виробників, які навмисно не хочуть вказувати повний перелік того, що використовують у виготовленні своєї продукції.

Таким чином, законопроект про надання інформації для споживачів щодо харчових продуктів захистить громадян від придбання неякісної продукції. Тобто, український споживач має бути так само захищений від неправдивої, нечіткої та недостатньої для свідомого та обґрунтованого вибору інформації, як і європейський. Тому, перш за все, він захищає інтереси споживачів.

При цьому слід зазначити, що приведення законодавства України у відповідність до норм законодавства ЄС буде вигідним для всіх гравців ринку харчових продуктів. Оператори ринку матимуть уніфіковані правила щодо надання споживачам інформації стосовно харчових продуктів, а це, в свою чергу, дозволить забезпечити правову визначеність та зменшити адміністративний тягар на операторів ринку, відповідальних за надання цієї інформації.

 

Автори:

Любов Акуленко

Жанна Пастовенська