MainЗа останні роки голландські інвестори відкрили для себе великий український ринок, кваліфіковану та недорогу робочу силу, а також розширення можливостей для бізнесу. Сьогодні в Україні працюють 315 голландських компаній, то Нідерланди стали другим найбільшим інвестором в Україні минулого року.

Україна продовжує боротися з економічним спадом та бар’єрами, що існують для ведення бізнесу, але із запуском в дію Зони вільної торгівлі між Європою та Україною з початку 2016 року, голландський бізнес виявляє все більшу зацікавленість до пошуку зростаючих секторів для інвестицій та можливостей для поліпшення умов своєї діяльності в країні. 

Скрутні часи для торгівлі та інвестицій

Нещодавно опубліковані торгові та інвестиційні показники між Нідерландами та Україною за 2015 рік залишають не так багато простору для оптимізму: голландський експорт в Україну опустився і навіть якщо порівнювати із 2013 роком, то зменшився майже на половину; інвестиції також фактично були призупинені.

Розгортання політичної кризи та військового конфлікту на Сході, економічний спад, інфляція та зниження купівельної спроможності громадян значно ускладнили ринкові умови для бізнесу в Україні. Експортери особливо страждають внаслідок падіння цін на метал та пшеницю, в той час як імпортери втрачають прибуток через знецінення національної валюти.

Збройний конфлікт, що триває в Україні вже більше, ніж два роки зруйнував налагоджені зв’язки між бізнесами, що опинилися по різні боки лінії протистояння. Конфлікт також змусив компанії переміститися на більш безпечну частину країни, або ж перенести свою діяльність закордон, що зробило свій внесок в загальний економічний спад у країні.

Незважаючи на нещодавнє покращення позиції України в рейтингу легкості ведення бізнесу Світового Банку (Україна перемістилась з 112-го на 96-те місце) загальний адміністративний тиск на бізнес, все ж таки, залишається високим. Це створює велику кількість правових та регуляторних перепон, з якими приватний бізнес в Україні має справу фактично на всіх етапах ведення бізнесу: починаючи з реєстрації бізнесу, зведення виробничого майданчику та підключення його до різних мереж, отримання дозволів та проходження адміністративних процедур, під час імпорту та експорту товарів, сплати податків і т.д., завершуючи процедурою закриття бізнесу.

Інша суттєва перепона для бізнесу – це корупція. Високий рівень корупції в країні є показником бюрократії та незрозумілих процедур,  а також вибіркового ставлення чиновників до бізнесу. Кожен четвертий український власник бізнесу асоціює корупцію із податковою адміністрацією, а також кожен третій підприємець вірить, що ситуація з корупцією погіршилась у 2015 році.[1]

Угода про асоціацію та ЗВТ+: дорожня карта реформ, дружніх до бізнесу

На фоні всіх цих проблем Україна розпочала імплементацію найбільш амбіційної міжнародної угоди в своїй історії з ЄС – Угоди про асоціацію – яка в свою чергу створює Поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі (ЗВТ+). Існує багато аргументів “за ” і “проти”, що стосуються впливу такої торгівельної угоди як на ЄС, так і на Україну (переважно політично вмотивованих). Однак, ми переконані в тому, що маємо сприймати ЗВТ+, в першу чергу, як комплексну дорожню карту реформ, обов’язок виконати яку взяла на себе Україна за підтримки ЄС, щоб привести у відповідність своє законодавство у сфері регулювання економіки відповідно до найкращих європейських практик.

Справа в тому, що ЗВТ+ виходить далеко за межі класичної торговельної угоди про просте зниження ставок мит. Звичайно, вона передбачає (як і будь-яка інша торгівельна угода) поступове відкриття ринку для підписантів шляхом поступового скасування мит[2] та інших обмежень в торгівлі, але найбільша перевага для звичайного бізнесу полягає у наближенні українських правил до європейських, що принесуть європейські стандарти ведення бізнесу та захист інвестицій в українське правове поле.

Дивлячись з практичної точки зору, голландський бізнес, що працює та/або торгує з Україною, отримає найважливіші переваги від наступних результатів імплементації ЗВТ+:

  • Україна зобов’язалася досягнути відповідності вимогам до технічного регулювання та стандартів безпечності продуктів харчування, що діють в ЄС, організації систем метрології, сертифікації, оцінки відповідності, а також системи ринкового нагляду, що дозволить усунути головні нетарифні бар’єри для торгівлі,
  • Усунення надмірного адміністративного регулювання, що тяжіє над бізнесом (часто вмотивоване корупцією), наприклад в процесі реєстрації бізнесу, отримання різноманітних дозволів та ліцензій, сплати податків, перетину митних кордонів, доступу до державних тендерів та багато іншого,
  • Уніфікації системи переміщення працівників з України в ЄС, та навпаки,
  • Покращення захисту справедливої конкуренції та інвестицій, включаючи захист прав інтелектуальної власності, так само як і

Зняття обмежень на вільний рух капіталу. Зокрема, Україна має зняти обмеження на обіг іноземної валюти, обіг торговельних кредитів, портфельних інвестицій, а також фінансових позик.

Конкурентні переваги України в часи турбулентності

Усі вище перераховані реформи дійсно вимагають глибоких змін у багатьох секторах державного управління в України, і навіть в окремих сферах економіки, що відверто кажучи, займе роки для досягнення інвестиційного клімату на рівні подібного у ЄС. Однак прийняття рішення у бізнесі щодо здійснення інвестицій у певну країну часто приймаються, виходячи із середньо- та довгострокових горизонтів планування і мають приймати до уваги відносні конкурентні переваги країни. Україна також має свої переваги як об’єкт інвестування для іноземного капіталу, і вони можуть бути визначені наступним чином:

  • По-перше, і про це досить добре відомо, Україна є просто великою за розміром країною, в яку можна інвестувати та з якою можна торгувати. Це велика європейська країна з чудовим географічним розташуванням, кліматом, великою кількістю природних ресурсів та кваліфікованої робочої сили. Незважаючи на падіння реальних доходів населення впродовж останніх років Україна тим не менш залишається 6-м найбільшим споживчим ринком в Європі із 43 млн споживачів сьогодні.
  • По-друге, після стрімкого знецінення української національної валюти – гривні, Україна може позмагатися за статус одного з найбільш привабливих місць в світі для проектів нових промислових виробництв, оскільки оплата праці, енергоресурси, сировина та інші виробничі витрати стали значно дешевшими в доларовому еквіваленті. Наприклад, середня заробітна плата в Україні впала до відмітки 192 долари на місяць за результатами 2015 року, що в середньому майже в два рази менше, ніж у Китаї та значно нижче рівня країн Центрально-Східної Європи та Західної Європи.
  • По-третє, Україна має стратегічне розташування з точки зору ведення торгівлі з ЄС, оскільки доставка продукції з України до більшості європейських ринків вантажним автотранспортом займає лише два дні.[3] Це є значною перевагою для виробництва із коротким ланцюгом постачання і швидким циклом виробництва, наприклад таких як сільське господарство, текстильне виробництво і мале машинобудування.

Найбільш перспективні сфери для інвестицій в Україні

Дивлячись на секторальну структуру української економіки, можна ідентифікувати декілька особливих сфер, що можуть бути приносити значні прибутки для інвестора навіть в короткостроковій перспективі, а також ті, що мають значний інвестиційний потенціал, що може розблокований завдяки успішним реформам.

Сільське господарство

Перше, що спадає на думку, коли говориш про аграрну сторону України – це 33% світових запасів найбільш родючого чорнозему та 41 млн гектарів земельних угідь. Землі сільськогосподарського призначення все ще є не продаються в Україні, але це не має утримувати нові аграрні проекти від виходу на ринок, що має найбільший в світі потенціал. Аграрний сектора був єдиним, що демонстрував стале зростання обсягів випущеної продукції, маючи значну конкурентну перевагу по витратам завдяки родючому ґрунту, низькій орендній ціні на землю (річна оренда землі в Україні коливається в межах 80 євро за гектар, в той час як в Нідерландах така сума становить біля 900 євро), заробітній платі та спеціальному податковому режиму, а також конкурентній логістиці.

Одним із рушіїв розвитку аграрного сектору України є його експортна орієнтація, що дозволяє не бути залежним від стагнуючого внутрішнього попиту. 2013/2014 маркетинговий рік став рекордним для українського сільського господарства, оскільки Україна стала №1 в рейтингу експортерів соняшникової олії в світі і №3 в рейтингу найбільших експортерів зерна після США та ЄС.

Однак сільське господарство в Україні все ще гостро потребує сучасних технологій для підвищення рівня продуктивності, що для багатьох продуктів є вдвічі нижчою, ніж у розвинутому світі і залишає багато вільних ніш для бізнесу з Нідерландів, що має найкращі світові технології у сфері сільського господарства та переробки продуктів харчування.

У довготривалій перспективі, Україна також може розглядатись як дуже привабливе місце в світі для ведення органічного сільського господарства, умови для якого тут здатні забезпечити економію операційних витрат та витрат на іригацію на рівні 25-35% та підвищення врожайності на 20% у порівнянні зі звичайними умовами.

IT сектор

Часто можна почути цілком справедливу думку, що Україна – це країна із застарілою економікою, що спирається на архаїчні сьогодні пострадянські технології. Але в країні все ж таки є одна відносно нова сфера,  що впевнено може бути названою українським містком до глобальної футуристичної економіки – це сфера інформаційних технологій (ІТ). Сьогодні це динамічно зростаюча галузь, що не лише стабільно приносить тверду валюту в країну, але також має всі шанси стати одним із завтрашніх ІТ центрів на глобальній мапі високих технологій.

  • В Україні знаходяться більш ніж 100 науково-дослідницьких центрів глобальних компаній з різноманітних галузей, включаючи телекомунікації, програмне забезпечення, індустрію ігор та електронну комерцію. Значна частина цих світових компаній увійшла на український ринок опосередковано, через злиття та поглинання, спільну науково-дослідну діяльність із залученням зовнішніх ресурсів, або через співпрацю з компаніями по схемі аутсорсингу, однак так компанії, як EPAM, Global Logic, Luxoft зайшли на український ринок шляхом створення дочірніх компаній, отримуючи перевагу від високої якості праці ІТ фахівців, близькості до європейських ринків та порівняно низької вартості розробки ІТ продуктів.
  • Обсяг експорту українського програмного забезпечення та ІТ послуг досяг 2,5 мільярди доларів США у 2015 році, що становить 4% від загального експорту України. Експорт ІТ продуктів зростав в середньому на 30% впродовж останніх 10 років із перспективою досягти 10 мільярдів доларів США до 2020 року. Ринок США є Найбільшим споживачем української ІТ продукції є США, куди за оцінками постачається біля 80% від загального обсягу експорту ІТ продуктів.
  • Сьогодні в Україні ведуть діяльність більше 1 000 ІТ компаній. За минулі декілька років, вони еволюціонували від ІТ бізнесу, що спеціалізується на програмуванні та надання широкого виду технічних послуг, до створення власних повноцінних програмних продуктів.
  • Україна займає перше місце в Європі в сфері ІТ із швидким зростанням кількості ІТ професіоналів – близько 90 000 осіб сьогодні; і яка має амбіційний план збільшити цю цифру до понад 200 000 спеціалістів до 2020 року. Незважаючи на це, вартість українських ІТ спеціалістів залишається дуже конкурентною на світовому ринку.

Фармацевтика

Ще одна сфера із величезним невикористаним потенціалом в Україні – це фармацевтична галузь. Демонструючи 6% зростання в середньому за останні п’ять років фармацевтичний ринок все ж таки значно відстає від аналогічних ринків Центрально-Східної Європи з точки зору обсягів продажів. У 2014 році загальні витрати на охорону здоров’я в Україні склали 7,3 мільярди доларів США, що було в 7 разів менше ніж в Угорщині.

Вітчизняна фармацевтична промисловість продемонструвала стійку тенденцію до заміщення імпортних препаратів вітчизняними, після того як іноземні компанії збільшили свою присутність в Україні, купуючи існуючих гравців чи засновуючи нові проекти. В результаті їх зусиль щодо покращення якості медичних препаратів (майже всі українські компанії мають сертифікат GMP[4]), а також зусиль з маркетингу та ребредингу, продажі ліків, вироблених в Україні зросли і досягли 76% від загального обсягу продажів в середині 2015 року. Додаткова можливість для вигідних інвестицій в цій галузі існує як наслідок високого ступеню фрагментації українського ринку фармацевтики, де гравець №1 займає лише 5% ринку, а на топ-10 компаній припадає лише 1/3 від загального обсягу роздрібних продаж на фармацевтичному ринку.

Триваюча реформа у сфері охорони здоров’я також принесе ряд вигод, що виникнуть при переході від державної моделі надання медичних послуг до конкурентної моделі, включаючи оновлення клінік, залучення приватного капіталу та більшу прозорість державних тендерних закупівель. Зрештою, значний потенціал росту залишається в сфері продажу медикаментів лікарням (в той час як зараз багато платежів за ліки сплачується населенням «з власної кишені»), оскільки попит на медичне страхування продовжує зростати вкупі з відновленням рівня державних витрат на охорону здоров’я.

Зелена енергетика та енергоефективність

Україна сьогодні також є дуже перспективним ринком для інвестицій в енергетичний сектор. Маючи сильно монополізовану традиційну генерацію (великі електростанції, що належать державі або місцевому бізнесу) сфера відновлювальної енергетики становить розумну альтернативу для інвестицій через значний наявний ресурсний потенціал та механізм популяризації відновлювальної енергії на рівні держави.

З точки зору потенціалу, Україна займає 30-те серед топ-40 світових ринків відновлювальної енергетики, прямі іноземні інвестиції у сектор відновлюваної енергетики зростали до 2014 року у форматі двозначних чисел. Проте, сьогодні лише 3% українського енергоспоживання походить з відновлюваних джерел, більшість з яких припадає на гідроенергетику. Ця частка (відповідно до Національного плану дій з відновлювальної енергетики) має досягти 11% частки відновлювальних джерел  енергії у загального енергоспоживанні до 2020 року та навіть така цифра розглядається професіоналами на ринку як досить стримана.

Уряд пропонує досить привабливі пільгові тарифи для відновлювальної енергетики в Україні, що закріплені в євро та відповідають середньому рівню відповідних тарифів в ЄС, а тарифи для сонячної генерації взагалі є найбільшими в Європі. В середині 2015 року чисельні перешкоди для іноземних інвесторів, такі як вимога місцевої складової, виділення земельних ділянок, підключення до електричної мережі, так само як і  чисельні дозволи були анульовані, що зробило інвестиційні проекти з відновлювальної енергетики менш затратними.

Також Україна має великий потенціал в сфері термомодернізації старих житлових будинків. Із запровадженням нового стимулюючого регулювання у сфері енергоефективності в житлових будинках та підняттям тарифів на енергію для населення до ринкового рівня очікується відкриття нового великого ринку термомодернізації житлових будинків вартістю 2 млрд доларів США.

Транспортна логістика та інфраструктура

Як згадувалося раніше, Україна має стратегічне розташування між Європою та Азією поєднуючи ЄС із Росією та Центральною Азією, та маючи на своїй території чотири з десяти пан-європейських транспортних коридорів. З точки зору розміру Україна є найбільшим ринком в Європі (не враховуючи Росію) для залізничних вантажних перевезень та 4-м за обсягом пасажирських перевезень. Україна має достатню інфраструктуру для підтримки своєї експортно-орієнтованої економіки – близько 170 000 км доріг, близько 22 000 км залізничного полотна, 13 морських порти уздовж материкової частини України, понад 20 пасажирських аеропортів – та лише 2 дні для подолання вантажівкою відстані з України до більшості європейських міст.

В той же час, якість торгівлі та торгової інфраструктури в Україні була доволі поганою станом на 2014 рік відповідно до Індексу якості логістики Світового банку, і стоїть в одному ряду із Росією та Румунією, залишаючись менш розвиненою, ніж в Польщі, Туреччині, Іспанії та США. Тому необхідно, щоб найближчим часом були зроблені значні інвестиційні вливання для задоволення попиту економіки на транспортні послуги.

Попит на вантажні транспортні послуги в основному продиктований експортом зерна, металів і продуктів хімії, що навіть при нинішніх поганих економічних умовах відчуває брак вільних потужностей морських портів. Наприклад, попит на перевезення зерна на експорт може зрости з нинішніх 33 млн тон до 60 млн тон у 2020 році, в той час як наявні потужності національних морських портів сьогодні обмежені рівнем у 55 млн тон.

Іншими перспективними напрямками для іноземних інвестицій в транспортне сполучення України можуть стати: (1) розвиток водних шляхів (річкових сполучень); (2) оновлення рухомого складу залізниці (залізничні вагони та локомотиви), що на 90% є застарілим та вимагає фінансування до 2 млрд доларів США, та (3) відновлення автомобільних доріг, що є частиною міжнародних коридорів і містять «вузькі місця», що заважають зростанню обсягів перевезень і потребують 4,5 млрд доларів США інвестицій для їх вирішення. Звичайно, необхідно здійснити дуже багато важливих реформ, яких потребує транспортна сфера в рамках Угоди про асоціацію, і які спрямовані на її демонополізацію, щоб відкрити вказані можливості і розпочати їх втілення в життя.

Підсумовуючи, можна сказати, що політичне рішення України підписати Угоду про асоціацію з ЄС вивело країну на шлях гармонізації законодавства із європейськими практиками та нормами, що вже стали суттєвим рушієм реформ, що проводяться сьогодні в Україні. Це дозволить голландському бізнесу легше інвестувати в Україну, вести тут бізнес у зручний та безпечний спосіб, після того, як будуть прибрані  чисельні бар’єри, що перешкоджають іноземним інвесторам розпочинати інвестиційні проекти в країні сьогодні.

Як країна Україна має ряд об’єктивних конкурентних переваг, що мають бути взяті до уваги інвесторами, що розглядають нашу країну як місце для виробництва товарів не лише для внутрішнього українського ринку, але і для ринку країн ЄС. Конкурентоздатні витрати на оплату праці та сировину, а також безпосередня близькість до кордонів ЄС надають хороші можливості Україні, для того, щоб стати виробничим майданчиком для європейських компаній і посилити свої конкурентні позиції по відношенню до сусідів із Центрально-Східної Європи. Обрані сфери української економіки, такі як ІТ, сільське господарство, відновлювальна енергетика мають по-справжньому значний потенціал, щоб конкурувати на світовому рівні, в той час як інші сфери із високим потенціалом (такі як фармацевтика та транспорт), можуть стати наступними секторами, що будуть швидко розвиватись після відповідних інвестиційних вливань.

Ірина Федець, науковий співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій

 Дмитро Науменко, старший аналітик, ГО «Український центр європейської політики»

[1] Рівень сприйняття корупції 2741 представником українського бізнесу у 2015 році: http://www.corruption-index.org.ua/

[2]В цілому, Україна та ЄС приберуть 99,1% та 98,1% мит в торгівлі відповідно

[3] Наприклад, поставки товарів з Китаю в країни Європи по найкоротшому сьогодні залізничному маршруту через Казахстан займає 22 дні.

[4] Стандарт GMP – Good Manufacturing Practice – система забезпечення якості медичної продукції, що послідовно виробляються і контролюються відповідно до стандартів якості та ризиків, які не можуть бути усунені чи мінімізовані шляхом тестування кінцевого продукту.