Основні тези лекції-дискусії «ЄвроТРЕНД(ець): куди рухається Європа»

Тарас Качка та Володимир Єрмоленко

1 вересня, у день повного запуску Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, «Український центр європейської політики» організував лекцію-дискусію «ЄвроТРЕНД(ець): куди рухається Європа» за участі співавтора Угоди Тараса Качки та філософа Володимира Єрмоленка.

 Нижче – короткі тези стосовно історії та значення Угоди для України та ЄС, актуальні тенденції в Європі, а також про те, чому Україна обрала Європу і чи є цьому вибору розумна альтернатива.

Повну розмову можна подивитися за лінком.

Угода  – більше ніж юридичний документ, ми її прожили

«Угода про асоціацію України з ЄС пройшла довгий і складний шлях. Вона підписувалась двічі – в березні 2014 року, коли не було «легітимного», і в червні – коли вже був нормальний легітимний Президент. Її ратифікація відбувалась також досить дивно. Ця вся історія з Нідерландами, їхнім референдумом, а потім тим, як дивним чином уряд таки пропхав ратифікацію через парламент. У наших сусідів укладення таких угод зазвичай займало 5 раундів переговорів і півтора роки. В Україні ж процес переговорів постійно переривався, бо представники влади (прем’єр та президент) постійно сварились між собою».

«Наша УА – це більше, ніж юридичний документ. Ми її прожили. Дуже змінилось ставлення бізнесу, журналістів, громадян до ЄС і УА за цей час. Тепер це не абстрактний замінник комунізму, не просто якась альтернатива, а цілком практична річ. Багато хто має реальні контакти з ЄС і розуміє, що це йому дає. Для Європи наша УА теж уособлює серйозне ставлення. Саме тому в цей день, 1 вересня, коли вона вступає в  дію, ми отримуємо привітання від Юнкера, Могеріні тощо. Для них вона важливіша, ніж десятки аналогічних угод. Ми для них важливіші».

Чому Угода  – «смерть Кощеєва» для Росії ?

«Угода про асоціацію України з ЄС дуже болісно сприймалась Росією. Складалось враження, що в ній є щось таке, що буде для Росії як «смерть Кощеєва». Однак жоден експерт не міг зрозуміти, в чому проблема. Адже УА не перекриває прав та змоги торгувати і взаємодіяти Україні з Росією чи іншими країнами. Але тепер ми розуміємо суть проблеми: УА дає можливість українській економіці перестати бути маргінальною, залежною від когось. УА – це шанс і виклик України в подоланні маргіналізації економіки. Тобто при УА український підприємець перестає бути залежним від російського ринку і обирає, з ким він хоче торгувати. Росія пропонує модель, де вони в центрі, а  ми залежні. Цю залежність треба подолати».

Сировинний придаток? Про економіку та екзотику

«Часто лунають тези про те, що УА зробить Україну сировинним придатком. Зокрема це стосується сфери енергетики. Якщо не вести правильної політики – такий ризик справді є. Є два варіанти вирішення проблеми. Перший, протекціонізм – зробити такий собі Бутан в Україні, ходити у вишиванках і заперечувати все неукраїнське та європейське. Але цей шлях викреслить нас з глобальної історії. Другий варіант – це через розвиток здорової конкуренції пробиватись на світові ринки, завойовувати своє місце під сонцем. І ми можемо це зробити, ми готові до цього».

«Коли мова йде про економіку, є сенс співвідносити це з географією. Адже центр завжди багатший і успішніший, а окраїни бідніші. Центр Києва краще виглядає, ніж Святошин чи Лісова. Німеччина краще розвинута, ніж Греція чи південні райони Італії. Виняток – лише скандинавські країни, що є північним краєм Європи, але при цьому мегауспішні та розвинуті. З цієї точки зору Україна – межа Європи, а, отже, приречена на бідність? Як це подолати? Лише шляхом встановлення економічних кордонів, а не національних. Тоді буде інший підхід до географії і розвиток своїх економічно сильних регіонів і сторін».

«Ми перестаємо бути для європейців екзотикою. І це добре. Наші товари їх вже не дивують. Ми вже стаємо повноцінними партнерами. Співпраця з Україною стає нормою, ледь не традицією. Це добре. Це те, що нам потрібно».

Не Угодою єдиною – що Україна має вирішити сама?

«Європейський Союз будувався як концепт лібералізації ринків передусім. УА прописує дуже хороші речі з цього розряду: відкриття ринків, зона вільної торгівлі, боротьба з корупцією, прозорість та відкритість влади. Однак УА не відповідає на питання, що робити з пенсійною системою та системою охорони здоров’я, як реформувати систему страхування і як підняти мінімальні зарплати. УА не відповість також і на питання подолання соціальної нерівності, збільшення розриву між багатими і бідними. Це країнам треба вирішувати самотужки»

«Україна йде тим самим шляхом, що і більшість країн до неї. Німеччина, Польща, Угорщина – всі вони свого часу стикались з тими ж проблемами. Загалом модель держави відносно універсальна штука – банки, суди, страхування, залізниці, лікарні, освіта тощо. Однак це не є обов’язковим.  Не єдиний стандарт, є змога вносити свої ідеологічні та структурні нюанси, що показує досвід наших сусідів з Південно-Східної Європи. Однак на помилках минулого треба вчитись і  бачити, де наші провали. Наприклад, інфраструктурні проблеми – тобто якість доріг. Це те, що треба надолужити чимшвидше».

Ми вибрали Європу. Що далі?

«Після укладення УА всі розуміли, що перспектива членства витає в повітрі. Але ніхто про це не говорив. Нам потрібен якісний моніторинг виконання УА і заохочення до її виконання. Тоді можна починати мову про переговори щодо членства. А воно нам потрібне як наступний крок в розвитку. Питання «Що далі?» – цілком природне. УА – це добре, але це історія з минулого десятиліття»

«УА – це не гарантія. Не гарантує вона нічого. Ні того, що в країні не буде авторитаризму ( як приклад – Туреччина), ні того, що країна буде процвітати, ні навіть того, що ЄС і далі існуватиме і буде вдалою конструкцією. Але це нормально. Ми маємо право вибору і наразі ми зробили правильний базовий вибір щодо Європи. А погані приклади УА будуть, і це природно. Ми маємо всі шанси і можливості бути успішними, і  все залежить лише від нас».

«Щодо вибору. Ми вибрали Європу – як систему координат цінностей, в  якій нам зручно розвиватись і творити. Кожен вибір має свої плюси та мінуси. Китай дуже стрімко розвивається, але за це заплачено тисячами життів інакодумців. США свого часу пройшли шляхом страшної корупції, просто непомірної, яка нам і не снилась. Є багато прикладів, які кажуть, що нема ідеального вибору, з ким дружити і чиїми стопами йти. Але ми свій вибір зробили і, мабуть, для нас це наразі оптимально. Євромодель – це консенсус для вільного розвитку і взаємодії індивідів, це оптимальний старт».

Тарас Качка, співавтор Угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом

Володимир Єрмоленко, філософ, викладач НаУКМА, експерт ГО “Інтерньюз-Україна”