Зі зростанням темпів цифрової трансформації, що передбачає переведення процесів, процедур і документів в електронну форму, постають нові виклики, яких не було в «старому світі» паперових документів. Іноді цей процес називають переходом до безпаперової або цифрової форми документообігу. Та незалежно від назви, суспільство сьогодні переживає поступовий відхід від екосистеми паперових документів з її загальновизнаними доказовими якостями та правовими наслідками. Однак електронні документи ( на відміні від паперових ) не можливо, а ні читати а ні створювати без додаткових технічних апаратних та програмних засобів. До того ж у базовій формі вони самі по собі не надають жодної інформації щодо їх непорушності та справжності, а також щодо захисту і збереження правових заяв емітента чи третіх осіб та/або підтвердження правомірності в електронних юридичних діях або ділових операціях.
Отож ці ознаки доводиться встановлювати та постійно підтримувати за допомогою додаткових технічно-організаційних заходів. Йдеться передусім про програмне забезпечення, проміжне програмне забезпечення та апаратне забезпечення, але також про нормативні акти, технічні стандарти та інструкції, які разом творять нове цифрове середовище і належні практики, спрямовані на вироблення єдиних загальновизнаних способів цифрового створення, підписання, передавання, перевірки та зберігання цифрових документів зі збереженням їхньої доказової сили. У новому цифровому середовищі ВСІ сторони договірних і правових відносин повинні відповідати певним вимогам щодо захисту і безпеки даних, попри зміни програмного, проміжного й апаратного забезпечення, нормативних актів і технічних стандартів.
 |
Автори дослідження:
Андрій Дресвянников (PhD) Андрій Мелащенко (PhD) Рецензент: Анастасія Гречко (PhD) |